| Головна » Статті » Виховні заходи |
Ще один крок у ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ Морально-етичні основи сім’ї Виховна година Мета: формувати в учнів свідоме ставлення до шлюбу, створення сім'ї, народження дітей; ознайомити з правами та обов'язками подружжя; виховувати інтерес до історичного минулого України та повагу до історико-культурних надбань нашого народу та народів інших країн; розвивати зацікавленість художнім словом; формувати у юнаків та дівчат морально-етичні цінності. Обладнання: скриня, роздатковий матеріал № 1, №2, № 3, № 4 Оформлення дошки: записана тема та епіграф: «Людина щаслива настільки, наскільки належить до щасливої родини», «Щасливий той, хто щасливий удома»(Л.Толстой) Музичне оформлення.
Пребіг заходу
Вступне слово вчителя Сьогодні ми продовжуємо поповнювати нашу скарбничку морально – етичних цінностей, яка стане ще одним кроком у доросле життя.(Оголошення теми) Сучасний світ, у якому ми живемо захоплює нас своїми принадами. Сучасні люди дуже багато працюють, аби примножити свої статки, покращити свій добробут. Натомість, декотрі з них, забувають чи просто відкидають основні моральні цінності, котрі є наріжним каменем нашого життя. І як наслідок – стають егоїстичними, байдужими, жорстокими, не помічають чи ігнорують своїх ближніх, а особливо найближчих, свою сім’ю, сьогодні так мало цінується добра християнська родина, стають не модними родинні зв’язки, а тим більше, годі вже говорити про обов’язок допомогти у хвилину труднощів. Починаючи з народження й до самої смерті, людське життя пов’язане з родиною. Родина — наш захист в кризових умовах, найважливіше у житті кожного, світ, де людина може бути сама собою, де її вислухають і оцінять, зрозуміють все з півслова. Або зовсім без слів. Якщо в сім’ї панує любов та взаєморозуміння, всі негаразди видаються не такими страшними. Мабуть, всі погодяться: заради створення цього світу варто пожертвувати непоступливістю та безтурботністю «вільного» життя? Плавання сімейного корабля в бурхливому морі життя залежить від багатьох соціальних і психологічних чинників. ( Проголошення епіграфа)
Учень
Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме І довічне коло
Ми засіваємо житейське поле
І не на день майбутній - на віки!
Між нами не ляжуть вирвами роки,
Бо наша кров пульсує в нашій долі...
Батьки і діти.. .Діти і батьки.
Нам нічого ділити на спільнім полі.
Учениця
Оцих тополь приречений кортеж.
Що вічно супроводить Україну.
І традиційні верби, і калина –
Все батьківське, але синівське теж.
Все наше - од дощинки і навіки
До вічної Тарасової муки –
Передають своїм синам і внукам
І не на день майбутній - на віки!
(Б. Олійник) Звучить пісня «Музика рідного дому».
Учитель повідомляє про презентацію №1 і наголошує на завданні – записати на картках найважливішу традицію, яку учні хочуть взяти із минулого у майбутнє.
Сім’я в минулому нашого народу Учні представляють презентацію Учень1 Сім’я – це об’єднання людей, зв’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, об’єднання, що грунтується на шлюбі або кровній спорідненості.
За часів стародавньої Русі та в період середньовіччя (XV-XVI ст.) на території України існувала велика патріархальна сім’я, або домашня община. Вона відома під назвою “служба”, “сім’я”, “дворище”. Поряд з нею існували й малі сім’ї. Уклад і побут общини трималися безперечною владою глави сім’ї – батька, Мати управляла суто жіночими справами.
Родина складалася з батьків і неодружених та одружених дітей. Найбільш поширеною була сім’я з п’яти-шести чоловік. Главою спочатку був батько, але через деякий час він, як правило, передавав господарство синові з умовою, що той догляне його й матір до смерті. За розпорядком господарських робіт в українській селянській родині стежив батько. Він щодня за вечерею підсумовував, що було зроблено протягом дня, та давав завдання кожному члену сім’ї на завтра. Воля батька в селянських родинах була законом. У сім’ї існував раз назавжди встановлений розподіл діла на “чоловіче”, “жіноче” і “спільне». Жінка садила, доглядала й обробляла город, збирала з нього й переробляла врожай, готувала страву, обробляла льон і коноплі, пряла, ткала, шила сорочки, доглядала за птицею, коровою, свиньми. Крім того, вона піклувалася про чоловіка й дітей, прала одяг, прибирала житло. В обов’язок чоловіка входила робота на полі, виготовлення й лагодження сільськогосподарського реманенту, заготівля палива й будівельних матеріалів, догляд за робочою худобою. Спільно подружжя збирало врожай на полі ( чоловік косив, а жінка в’язала ). Жінка мала допомагати чоловікові в усьому, однак чоловік вважав для себе негожим виконувати якусь жіночу роботу й майже ніколи за неї не брався. Розпорядником родинного майна і його власником був, як правило, глава сім’ї. Після смерті батька майно довгий час не ділилося, а влада в сім’ї переходила до старшого сина або навіть до матері, які продовжували порядкувати сімейним добром. Пізніше майно підлягало розподілу. Як після смерті батька, так і за його життя, воно розподілялося між синами здебільшого порівну. Значнішою бувала частка того з синів, з котрим після поділу залишалися батьки. Найчастіше більшу частку майна одержував молодший син. Йому належала й частина садиби. Інколи з цього правила робився виняток на користь найслухнянішого сина. В деяких місцевостях Західної України батьки лишалися жити з старшим сином. Сестри ж переходили на опіку братів, які готували їм посаг і видавали їх заміж.
Учениця1
У сім’ї важливе місце займало придане, яким, окрім жінки, ніхто не міг розпоряджатися. Українське придане мало свою особливість. По можливості до нього включали земельний наділ, що звався “материзною”, яка ніколи не входила в загальнородинне майно, не ділилася між окремими членами сім’ї, а передавалася у спадщину, і тільки по жіночій лінії.Нерідко траплялось і так, що жінка всупереч звичаєвому праву була номінальним головою родини, відіграючи в ній першорядну роль. Недаремно казали: “Чоловік за один кут хату тримає, а жінка – за три”.
Відносна незалежність української жінки пов’язана з тією традицією, яка склалася через вимушену відсутність чоловіків. Адже в Україні довгий час тривала визвольна боротьба, йшло формування козацтва – все це відволікало чоловіків від домівок. За цих обставин жінка брала на себе всі функції забезпечення життєдіяльності сім’ї. Інше становище в дочок. Після одруження вони переходили в “чужий рід”, в чужу сім’ю, і звичаєве право часто не передбачало для них будь-якої частки загальносімейного добра. Стосунки між окремими членами в різних сім’ях були неоднаковими. У молодих сім’ях, що складалися здебільшого з батьків і малих дітей, взаємовідносини між чоловіком і жінкою будувались на більш рівноправних засадах. При спільному житті молодого подружжя з батьками родинні взаємини складалися інакше. На кожному кроці доводилось рахуватися з батьками, підкорятися їх волі, вельми шанувати батька й залежати від нього як глави сім’ї. Що ж до невістки, то вона й думати не сміла про якусь самостійність і в усьому мусила коритися свекрусі.
Учень2 Відстоюючи честь сім’ї, роду, односельчани засуджували недбайливість, пияцтво, гультяйство, неповагу до своїх сімейних обов’язків. Ганьба і зневага діставалися на долю того чоловіка або тієї жінки, які допустилися зради в подружньому житті. Особливо це стосувалося жінки. Суворо карав народний звичай і за “перелюбство”. Дівчину, що народила дитину поза шлюбом, кожен міг скривдити, насміятися з неї. Не мало горя і зневаги терпіла й сім’я дівчини. Нерідко під тягарем людського осуду батьки виганяли молоду матір з рідної хати. Сидить батько кінець стола, На руки схилився; Не дивиться на світ божий: Тяжко зажурився. Коло його стара мати Сидить на ослоні, За сльозами ледве- ледве Вимовляє доні: «що весілля.доню моя? А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками, Старости , бояре? В Московщині, доню моя! Іди їх шукати, Та не кажи добрим людям. Що є в тебе мати. («Катерина» Т.Шевченко) В селянських сім’ях народжувалось багато дітей. Першу допомогу породіллі надавала бабка-повитуха. Вона приймала дитину, доглядала породіллю і новонародженого. З дня народження протягом першого року життя дитина знаходилась головно під доглядом матері. Мати годувала її і голубила, купала і сповивала. Робота змушувала матір дуже рано залишати дітей на менших своїх сестер і братів або й зовсім без догляду. Краще почувала себе жінка-матір в сім’ях з дідом або бабою, які допомагали батькам доглядати й виховувати дітей – своїх онуків. Годували дітей такою ж стравою, яку вживали дорослі, тільки немовлятам намагались давати побільше молока. Немовлят звичайно тримали в лозяних або дощаних колисках, на спід накладали сіна й застеляли його полотняними пелюшками. В українській сім’ї дітям прищеплювали слухняність, повагу до батьків і старших взагалі. За звичаєм , діти, навіть дорослі, до батька й матері звертались на “ви”. Учениця 2 Важливу роль відігравала церква. Відвідання церкви вважалось релігійним і моральним обов’язком кожного християнина. Також до церкви ходили, щоб поспілкуватись, похвалитись обновою, почути останні новини. Значне пожвавлення у життя родини вносили різноманітні базари та ярмарки. На них вибирались не лише заради купівлі-продажу, а й для того, щоб відпочити від щоденних турбот, набратись нових вражень. Повертаючись з ярмарку, селяни неодмінно купували гостинці і подарунки рідним, особливо дітям. Усе сімейне життя супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя людини і окремі стадії розвитку сім’ї. Основні з них: родильні, які відзначали народження людини; весільні, що освячували шлюб; поховальні й поминальні, пов’язані із смертю людини та вшануванням її пам’яті. Учні зачитують, що записали , і кидають у скриньку. Так було в ідеалі, але повсякденне життя із усією своєю буденністю бувало і іншим – протилежним , як у повісті Нечуя – Левицького «Кайдашева сім’я» Інсценізація уривка «Кайдашева сім’я» Автор: Поховали Кайдаша з великою честю. На четвертий день після похорону Карпо та Лаврін почали ділитись батьківськими спадками. Карпо:
Лаврін:
Карпо:
Лаврін:
Мотря: - Бодай вас лиха година міряла, як ви оце переміряли Постривайте! Це, мабуть , свекрушище помагала їм мірять! Це вона припустила собі на один пояс вздовж та на два пояси впоперек, щей ріжок у бузині собі одтягла. Мотря до Кайдашихи:
Лаврін: - Чого це ти кричиш? Мотря: - Кричи на свою матір! Я й тобі захурчу отією хворостиною, коли хоч.Як ви міряли город, коли Лаврінова половина більша і вздовж і впоперек?!!! Лаврін:
Карпо(заклав руки за спину):
Мотря(репетуючи)
Кайдашиха:
Автор: Волость присудила Лаврінові та матері батьківське добро. Як почула це Мотря, то наробила крику під волостю. Обидві сім’ї насторочились одна проти другої. Як два півні, ладні кинутись один на другого. Треба було однієї іскорки, щоб схопилась пожежа. Та іскорка незабаром впала на сміття. Мелашка:
Мотря:
Мелашка:
Мотря:
Мелашка: - Авжеж, велика пані! Покаляєш, княгине, золоті підківки. Мотря:
Мелашка:
То ти вчиш мене, як малу дитину? Ось тобі, ось тобі!(Хапаються за вінники і б’ють одна одну) Учитель. Ви подивилися інсценізацію уривка і можете зробити висновок про те , які риси членів сім’ї точно не хочете брати у свою скриню сімейних скарбів. (Учні записують це на аркушах , що саме кладуть у скриню, а також обирають народні прислів’я серед запропонованих, які їм сподобались, і кладуть їх у скриню) Роздатковий матеріал № 1 Прислів'я та приказки *** Заміж піти — не дощову годину перестояти. *** Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде. *** Живуть між собою, як риба з водою. *** Хоч ох, та вдвох. *** Не поможуть і чари, як хто кому не до пари *** Перш ніж одружитись, треба роздивитись. *** Все купиш, лише тата й маму – ні. *** Мати одною рукою б’є, а другою гладить. *** У дитини заболить пальчик, а в матері серце. *** Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.
*** Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки. *** Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько. *** Як люба дружина, то люба й в ряднині. *** Нащо й клад, коли в сім'ї лад. *** Живуть між собою, як голубів пара. *** Нема вірнішого приятеля, як добра жінка. *** Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати. *** Куди голка – туди й нитка, куди чоловік – туди й жінка. *** Сім’я міцна – горе плаче! *** Мати однією рукою б’є, а другою гладить. *** Рідна мати високо замахує, а помалу б’є. *** Як мати рідненька, то й сорочка біленька. *** Всякій матері свої діти милі. *** Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька
*** Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить. *** У дитини заболить пальчик, а у матері серце. *** Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів. Презентація № 2
Сім’я і Біблія Відомий художник Рембранд, малюючи картину «Повернення блудного сина», зобразив дві руки люблячого батька неоднаковими. Відмінність полягала в тому, що одна рука була чоловіча, а друга – жіноча. Сприйняття Бога як матері присутнє також і в Святому Письмі. Зокрема пророк Ісая звертає увагу: «Як утішає когось рідна мати, так я буду вас утішати»(Іс. 66,13). Єврейське слово «rahamim», що виражає таїнство любові Бога , в перекладі означає «материнське лоно». Отож, Бог однаково огортає нас любов’ю Батька і Матері. Сім’я – спільнота осіб, з’єднаних у любові. За Біблією, подружжя існувало від створення світу і було це єднанням чоловіка і жінки, яке мало земний характер: взаємна допомога , продовження життя й виховання дітей. Таке подружжя було моногамне – один чоловік і одна жінка. Про це виразно свідчить Святе Письмо: біля Адама нема іншої жінки й біля Єви немає іншого чоловіка. Щасливий шлюб тільки тоді, коли Він і Вона відмовляються від від свого власного кроку і творять новий – спільний. У присязі Тайни Подружжя є важливі слова: «Шлюбую тобі любов, вірність,чесність і що не залишу тебе аж до смерті». Шлюбую Любов - це означає готовність служити , «вмивати тобі ноги», прощати тобі. Шлюбую Вірність - з тобою до кінця життя існую тільки в цій єдиній любові. Шлюбую Чесність – щирість, допомогу.
Хочемо, щоб відновились наші родини, щастя у них , бо людина щаслива настільки, на-скільки належить до щасливої родини. Звучить пісня “Шануймо батька, шануймо матір» Запитання :1.Яку обітницю дають подружжя , беручи шлюб. 2. Які ви знаєте Божі Заповіді, що мають стосунок до сім’ї, яка з них оспівана у пісні. Блок 3 Сімейні традиції інших народів Учень Традиційна японська сім'я - це мати, батько і двоє дітей. Раніше сімейні ролі були чітко диференційовані: чоловік - годувальник, дружина - берегиня вогнища. Чоловік вважався главою сім'ї. Але часи змінюються. Останнім часом позначається вплив західної культури, і японські жінки все більше намагаються поєднувати роботу і сімейні обов'язки. Раніше шлюби в Японії укладалися за домовленістю: чоловіка і дружину вибирали батьки, беручи до уваги соціальне і майнове становище. Зараз японці все частіше одружуються за взаємною згодою. Одна з японських приказок «чоловік не повинен заходити на кухню» . Син - майбутня опора сім'ї. Під час одного із свят - Дня хлопчиків - в повітря піднімають зображення різнокольорових коропів. Це риба, яка може довго плисти проти течії. Вони символізують шлях майбутнього чоловіка, здатного долати всі життєві труднощі. Дівчаток же вчать виконувати домашню роботу: варити, шити, прати. Відмінності у вихованні позначаються і в школі. Після уроків хлопчики обов'язково відвідують різні гуртки, в яких продовжують освіту, а дівчатка можуть спокійно посидіти в кафе і поговорити про тенденції в моді. Учениця Виховання в сім'ї - важливий аспект для американців. Батьки, навіть зайняті і поглинені роботою, вважають своїм неодмінним обов'язком приділяти якомога більше часу своїм дітям, цікавитися їхніми успіхами і розвитком, вникати в їхні захоплення і проблеми. Сімейні походи на природу, екскурсії, пікніки, хоча б регулярні вечері разом - невід'ємна частина побуту багатьох американських сімей. І ранок, організований в дитячому садку, клубі, при церкви чи національної культурної організації, на якому яблуку ніде впасти від тат і мам з відеокамерами, та будь-яка нехитра пісенька або віршик з дитячих вуст викликає море оплесків, - абсолютно звичайна картина. Бабусі в США, як правило, не обтяжені турботами про онуків. Діти - це проблеми батьків, і якщо ті визнали себе досить дорослими, щоб мати малюків, то повинні самі думати про те, хто буде ними займатися. Крім того, американці - дуже мобільна нація, за деякими підрахунками, середній житель США змінює місце проживання 4-5 разів протягом життя, тому часто онуки живуть далеко від бабусь і дідусів і бачать їх кілька разів на рік. Послугами гувернерів, найманих вихователів і приватних вчителів представники середнього класу (а саме до нього належить основна маса населення) у США практично не користуються. Кваліфікований спеціаліст в галузі виховання дітей коштує тут дуже дорого, і більшість сімей просто не може собі такого дозволити. Правда, працюючі батьки для нагляду за найменшими дітьми таки наймають бебісіттерів. Переважна більшість представників цієї професії в США - жінки без будь-якої спеціальної освіти, чималу частину з них складають іммігрантки (часто нелегалки), згодні працювати без офіційного оформлення за дуже невелику, за американськими стандартами, винагороду. Американське законодавство прямо не забороняє тілесні покарання дітей, проте в суспільстві превалює думка, що виховні заходи такого роду є пережитком минулого і свідчать про невисокий інтелектуальний і моральний рівень батьків, які їх застосовують. А скарги малюків в садку, школі або просто сусідам на рукоприкладство з боку мами чи тата, не кажучи вже про зовнішні ознаки подібного звернення (синцях, саднах і.т.п.), можуть призвести до великих проблем для батьків.
Учень Зовсім інші погляди на виховання побутували у країнах Сходу. Наприклад, що б ви зробили, якби ваше малятко позривало квіти на клумбі або перекинуло горщик? Швидше за все, відлупцювали б. А у Кореї мама з татом можуть тільки з докором помахати дитині пальчиком: но-но, мовляв, не можна так робити! Там невгамовні створіння нічим не обмежені у своїх іграх: їм дозволено навіть гарцювати по квітучих клумбах. Проте з п'яти років корейських малюків починають активно привчати до суворої дисципліни. Дотепер основою виховання в кореї є культ «синівської шанобливості». Відповідно до національних традицій, малюкам прищеплюють повагу до старших і цілковиту слухняність. Але до методу «лозини» чи «батога» корейські батьки майже не вдаються. Вони виховують дітей на власному прикладі. Учениця Чи знаєте ви? • У Бразилії шлюбну пропозицію роблять дівчата. • Індіанки приносять своєму обранцеві горщик із кашею. Якщо з'їсть усю — готуйся до весілля, недоїсть — значить хоче подумати, відмовиться від частування — шукай іншого. • У Голландії є один день на рік, коли жінка може побити першого-ліпшого неодруженого чо¬ловіка, котрого зустріне на вули¬ці, а він, за традицією, не має пра¬ва боронитися. • Щороку 10 червня молодь Токіо вирушає до парку Мейя. Юнаки та дівчата не поспішаючи ходять парами. Та й навіщо по¬спішати? Сьогодні для них час не існує — бо це так званий день без часу. Молоді японці приносять у парк годинники (старі кишенько¬ві, поламані будильники) і кида¬ють їх у вогнище. Цей обряд спа¬лення символізує невмируще ко¬хання двох молодих людей, без¬межне щастя закоханих, котрі, як відомо, «часу не помічають».
Запитання : 1. Які сімейні традиції інших народів вам імпонують? Чому? Які з них візьмете у свою скарбничку? 2. Опрацюйте висловлювання відомих людей та оберіть те, що вам до вподоби. Поясніть його значення. Роздатковий матеріал № 2 Поясніть афоризми
Закони Ману
Б. Ауєрбах
Сократ
Анрі де Монтень
Блок 4 Сучасна сімя Учень Сучасні українські сім`ї дуже відрізняються від сімей минулого. За короткий час змінилося дуже багато: сімейні цінності, пріоритети. Багато сімей розпадається. Експерти та соціологи запевняють, що нині модель української сім`ї наближається до європейської та американської. Особливо це стосується шлюбного віку, який зростає. Молоді люди не поспішають одружуватись. Середній вік одруження чоловіків становить 30 років, жінок — 27. Стало «модно» не реєструвати шлюби, як кажуть у народі, жити на віру. Щоправда, така «мода» зовсім не відповідає українській традиції, але коли вже є таке, то головне знаходити спільну мову та любити один одного, тоді і добробут та щастя буде. Громадянський шлюб не зменшує ступінь переживань і болю від розлучення. Радше, збільшує. Оскільки людей, по суті, нічого не зв’язує, немає за що зачепитися. Людина почувається непотрібною. Учениця Стереотипне уявлення про повну сім’ю - мама, тато, син і дочка. Проте реальність сучасного світу інакша. Ще на початку 60-х років 20 ст. і протягом двадцяти років українська родина в середньому складалася з чотирьох чоловік — батько, мати, двоє дітей. У 90-х цей показник почав невблаганно падати і сучасні українські сім’ї дуже різні. Вже тільки перелік їхніх назв - «благополучна», «проблемна», «молода», «неповна», «багатодітна», «заможна», або «малозабезпечена», — яскраве тому підтвердження. Нині в Україні більшість сімей — неповні. Статистика каже, що понад два мільйони з них складається переважно з матері (їх понад 76,3 відсотка) і в таких сім’ях виховується 1,5 мільйона дітей. У надзвичайно складному становищі опинилися багатодітні й неповні сім’ї, а також сім’ї з дітьми або батьками-інвалідами. Учень Звичайно, щастя вимірюється не тільки гаманцем, але і духовними цінностями. Втративши національні сімейні традиції, сучасне українське подружжя намагається копіювати американський спосіб життя — з його прагматичними зв’язками, повною матеріальною незалежністю її членів тощо. Споконвіку в основі української сім’ї були взаємоповага, підтримка, взаєморозуміння. Шлюби укладалися один раз і на все життя. А нині щороку в Україні реєструється близько 400 тисяч шлюбів. А близько 200 тисяч пар – розлучається. Третина сімей розпадається протягом перших чотирьох років шлюбу, а ще через п’ять років розбігаються 30% сімей. І дуже рідко в основі цих розлучень – невирішувані проблеми. Найчастіше це просто небажання зрозуміти та прийняти думку іншого, поступитися, неготовність взяти на себе відповідальність за майбутнє та будувати рівноправні відносини з обранцем, надто висока вимогливість (але чомусь не до себе, а до партнера по шлюбу), звичайні побутові суперечки. Саме об це розбивається сьогодні більшість шлюбів. І, звичайно, не лише в Україні, а в усьому світі. Учениця Так, на сьогодні в українських сім’ях підвищився інтерес до національної культури, переважна більшість вважає сім’ю однією з найвищих цінностей та мріє про двох і більше дітей. Але негативні фактори переважають. І про це красномовно свідчить невтішна статистика. Щоправда, зниження народжуваності – загальносвітова тенденція. Рівень народжуваності навіть у країнах, сім’ї яких традиційно є багатодітними (ще півстоліття тому – шестеро дітей на кожну жінку), стрімко впав нижче трьох. У розвинутих країнах цей показник уже давно становить менше двох дітей. А це рівень, який забезпечує стабільне відновлення населення. Процвітає народжуваність лише у країнах Сходу та Африки. Учень Щодо України, то наші співвітчизники народжують мало, оскільки мають всі підстави боятися тих проблем, які виникнуть із появою дітей. Адже, незважаючи на декларовану державою підтримку молоді та допомогу сім’ям з дітьми, стан багатьох українських сімей критичний. Чоловік та жінка мусять зважувати всі «за» та «проти», перш ніж наважитися на дитину, бо з появою нового члена сім’ї вони опиняються сам на сам з усіма проблемами, навіть не зважаючи на соціальну допомогу, яку дає Президент України. Учениця Важливим фактором зниження народжуваності завжди були, лишаються і будуть погані житлові умови. Особливо скрутно в сім’ях, де росте двоє і більше дітей. Отримати молодіжний житловий кредит дуже складно. Ускладнюють життя низькі заробітні плати. Одну дитину молоді сім’ї ще народжують (більшість саме для цього й одружується), але друга, а тим паче третя – для багатьох недозволена розкіш, просто фантастика. З кожним роком невпевненість молодих сімей у завтрашньому дні лише зростає. Сім’ю з середніми статками народження дитини автоматично відкидає за межу бідності, бо втрьох доводиться виживати на одну зарплату. Учень Ще одна відносно нова для України модель стосунків — родини «нових українців». Більшість сімей таких «нових українців» було створено задля взаємної вигоди: він їй — певний рівень життя, вона йому — свою вроду. У такій родині цілком інакша модель стосунків — психологічних, культурних, інше виховання дітей. Глибоких почуттів немає за визначенням. Стосунки будуються за відпрацьованою моделлю — дитина, гувернантка, хороша приватна школа — бо так заведено, так модно. Багато сучасних дівчат не уявляють себе в ролі дружини, хорошої матері. Вони бачать себе моделлю, жінкою, створеною для розкошів. Мріють про успішну кар’єру. Споконвічні природні функції жінки стираються. Сімейні проблеми, обмаль у батьків часу для спілкування з дітьми призводять до розриву сімейних зв’язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля. Нестабільність стосунків, відсутність необхідної культури сімейного життя, пияцтво батьків призводить до збільшення кількості зруйнованих сімей і дітей, котрі потрапляють у спеціальні дитячі заклади, жебракують, бродяжать. Якою буде українська сім’я ХХІ століття передбачити складно, проте захисту і підтримки з боку держави вона потребує і зараз, і надалі… Вчитель Не раз ми можемо почути твердження, що сім’я – це є цеглинка держави, народу, суспільства, що це є основа і фундамент благополуччя і добробуту. Проте цим цеглинкам чомусь так мало сьогодні приділяють уваги не тільки посадовці, але й самі члени сім’ї, котрі живуть так, як їм заманеться, погрожуючи чи нехтуючи іншими. Забувають про основні цінності сім’ї: любов, доброзичливість, взаємодопомогу, відповідальність, турботу один про одного. Діти виховуються абияк, або просто кидаються на поталу світу. А на схилі своїх літ батьки нарікають, що діти від них відцуралися, не хочуть їх і знати… А хто в цьому винен? Самі ж і винні! Так виховали… Не плекали у своїх дітях почуття доброти, любові до Бога та ближнього, співчуття та розуміння. У сьогоднішній час нам особливо треба застановитися над тим, чим є справжня любов, подружжя та відповідальне батьківство. Крик однієї душі ( учитель зачитує учнівський твір, а учні виділяють проблеми сучасної сім’ї) Не раз, йдучи по вулиці, можна побачити дітей, які жебракують, крадуть. У них вже вкрай підірване здоров’я від сигарет, клеїв , постійного недоїдання, холоду. Такими вони стали тому, що не було кому про них подбати !!! Вони кинуті на поталу цьому злому і суперсучасному світу інформаційних технологій. Але є й інша проблема – «небажані діти», які благальним поглядом вдивляються у перехожих з надією, що от-от прийдуть до них мама і тато… Чи доводилося вам коли-небудь відвідувати сиротинці і чути то з однієї, то з іншої сторони «мама!», «тато!»?.. А як багато дітей, які нібито мають батьків, не відчувають тепла і любові. Їх батьки у пошуках кращих заробітків – десь по світах. Але чи надсучасні телефони і комп’ютери, зароблені ними , можуть заповнити порожнечу і біль в серці дитини? О рідні наші, вірте слову, Не траба розкоші, грошей, А лиш батьківської любові, Уваги лагідних очей. Тож які проблеми сучасної сім’ї ви б назвали? Дерево рішень: скільки названих проблем, стільки смайликів синього кольору наклеюють учні на уявне дерево.
Проблема очима ровесниці. Перегляд ролика про покинутих дітей. Вчитель: існує ще одна проблема, яку люди створюють ще навіть задовго до шлюбу, але розплачуються за тяжкий гріх ціле життя. Перегляд ролика про аборти
Пісня покинутого немовляти
Мамочко, ненько, моя матусю, Я ще маленьке, та маю душу. Серце хутенько б’є кулачатком. Як я без тебе? Як я – без татка?
Я ще не вмію слова стулити – Ані проклясти. Ані простити. Що ж ти не любиш мене ні крихти? Я ж за тобою неможу бігти.
Я твоя рання самотня пташка. Крильця з пельшок вирвати тяжко. Аби розбити своє нещастя, Я ще не вмію з гніздечка впасти.
Станеш фатоньку білу вдягати – Я пташенятком влечу до хати. Буду світити пам’яті свічку У твою чорну шлюбную нічку.
А як заснете під рушниками, Я потихесеньку ляжу між вами – І твоє серце хапну у жменьку – Мучся, матусь, мучся, рідненька !
Не відречешся кревного болю. Я ж тобі, мамцю, витопчу долю: Ніжками тупці, ніжками тупці І – простягаю до тебе руці. Микола Тимчак
Шляхи вирішення проблем. Діти пропонують вирішення окреслених проблем і на дерево рішень прикріплюють смайлики червоного кольору. Учитель Для кожної дитини в світі перші вчителі – це батько й мати. Їхня свята наука відкриття в людях доброти входить в нашу свідомість і виховує найкращі почуття. Ким би ми не стали, на яку б висоту не здійнялися, та завжди в пам’яті бережемо їхню справедливу науку, їхні серця, віддані дітям. А зараз я хочу, щоб ви послухали, як згадував свого батька український космонавт Павло Попович. Своїми високими досягненнями він завдячував своєму батькові. Про це він написав у своїх спогадах. « Не скажу, що батько був занадто суворий. Але прищеплював любов до праці, до вірності даному слову. Він не міг терпіти, скажімо, якщо пообіцяв йому прибрати біля верстата в сараї і не закінчив, побіг гратися в м’яча. Скінчив діло – гуляй сміло, - була його улюблена приказка. Довго не переконував. Скоріше показував. Ділом. І ми з братами намагалися завжди до того, що доручив батько, ставитися сумлінно, працювати чесно. Батько любив повторювати, що хлопець має бути « справжнім чоловіком». У його батьківському розумінні це означало: робити своє діло на совість, не боятися труднощів, не розкисати під дощем, не скаржитися на невлаштованість, а, як належить справжньому мужчині, лицарю, вольовій людині, переносити труднощі стійко. Це нам усім подобалося. Я і мої брати, Микола і Петро, результати роботи показували батькові. А вони – батьків ми називали тільки на « ви» - насуплять брови, відведуть погляд – щось не так. Чимось не вдоволені. А коли в лагідній усмішці розпливається обличчя, ласкаво запитує щось у мене чи Петра – нам ясно, що наша робота йому до вподоби. Часто не хвалив. Але ми, як чутливі камертони, вже знали, де заслужили ласку чи приязнь.» (П. Попович) Бесіда - Чи важливими для вас є похвала чи осуд ваших вчинків батьками? - Що означає для вас батьківська вимогливість? - Як характеризує людину її ставлення до батьків? - З чого видно, що автор тексту любить і поважає свого батька? - Якими рисами повинен володіти батько?мати? Тест « Який я у матері син (донька)?» 1. Якщо тобi доводилось випадково затриматись у школi, на прогулянцi чи зовсiм не прийти додому, чи повiдомляєш ти про це рiдних? ( запискою, по телефону, через товаришiв,... ) 2. Чи бувають випадки, що батьки зайнятi якоюсь роботою, а тебе вiдправляють на вулицю або в кiно, "щоб не крутився пiд ногами"? 3. Вiдклади на хвилину книжку i оглянь кiмнату не своїми, а маминими очима. Чи немає в кiмнатах речей, якi лежать не на мiсцi? 4. Чи можеш ти вiдразу, нiкуди не глянувши, назвати дати народження батькiв, братiв, сестер, бабусь, дiдусiв? 5. Свої надiї ти знаєш добре. А чи вiдомо тобi, яка рiч дуже необхiдна матерi чи батьковi i коли вони збираються придбати її? 6. Чи буває так, що крiм маминого доручення, ти виконуєш ще яку-небудь роботу "вiд себе"? 7. Мама вгощає тебе апельсином, цукеркою, шоколадом. Чи завжди ти перевiряєш, чи залишилось щось смачне дорослим? Чи може ти дiйсно вiриш, що дорослi не люблять солодкого? 8. У батькiв видався вiльний вечiр, вони збираються в гостi. Чи висловлюєш ти своє небажання залишитись вдома? 9. У вас вдома дорослi гостi. Чи доводиться рiдним нагадувати тобi, що треба зайнятись якоюсь тихою справою, не заважати дорослим? 10. Чи соромишся ти вдома, в гостях, в музеї подати мамi пальто чи показати якiсь iншi знаки уваги? Якщо ти хороший син чи донька, знаки бiля кожного питання повиннi бути такi : + - - + + + + - - - . Якщо зовсiм протилежна картина -- задумайся, якою людиною ти ростеш ? Якщо тiльки дещо спiвпадає -- не сумуй. Справу ще можна поправити.1. Якщо тобi доводиться несподівано затриматись, або пiти раптово з дому, чи повiдомляєш ти про це рiдним? Роздатковий матеріал № 3 Пам’ятка для дитини 1.Для батька й матері ти завжди будеш дитиною. Кожен твій крок, кожен вчинок – хороший чи поганий – відгукується в материнському й батьківському серці радістю чи болем, щастям чи стражданням. Пам’ятай, що ти – сенс життя, радість і горе твоїх батьків.
2.У своїй безмежній любові до тебе вони часом забувають про те, що прийде час, коли у них не залишиться сил для того, щоб давати тобі матеріальні радощі буття. У них залишаться сили тільки на те, щоб любити тебе. 3.Знай, що людський обов’язок дітей – платити батькам за їхнє піклування про тебе, за безмежну любов і відданість – платити тим самим: піклуванням, любов’ю, відданістю. Борг дітей перед батьками не можна виміряти ніякою величиною.
4.Питай у батька й матері дозволу на те, що без їхньої волі робити не можна. Підкорення волі батьків – перша школа громадянського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, ти не зможеш стати стійким, дисциплінованим, духовно непохитним. Дітям роздають поради В. Сухомлинського як пам’ятки, які вони вклеюють до своїх щоденників. Мати і батько - найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. Вони хочуть, щоб вони були здоровими, чемними, слухняними. Вони про вас турбуються, хвилюються, думають. Часто ми розуміємо це аж тоді , коли виростаємо. Мій отчий дім. де всі стежки мої. Веселками ясними перевиті. Де у садках співають солов'ї. Де шлях в світи лежить в високім житі. Мій отчий дім! Ти дав мені усе. Моя Вкраїна піснею багата Ввійшла у серце співом голосним. Як та любов, яку дарує мати. Мій отчий дім. не перебудь в мені Пристанищем дитинства тимчасовим. Мій отчий дім. даруй мені пісні І мамине до болю рідне слово. Учень Приїжджайте частіше додому. Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, Будьте з рідними ніжні й ласкаві. Пригадайте дитинства стежини. Поцілуйте батьківські сивини.
Зачерпніте водиці з джерельця. Прихилітеся серцем до серця. Бо не вічні ні батько, ні мати. Завтра можете їх не застати Щоб не мучила совість потому – Приїжджайте частіше додому.
Звучить «Пісня про матір» Таїсії Повалій Мамо За все що маю дякую тобі За все що маю і що буду мати Ночами сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати Немов пилину світ мене крутив Ловив я мрію і мету високу Пробач мені що тяжко завинив Лишив тебе на старість одиноку Та й що я знав коли із дому йшов Хіба я міг в ту пору зрозуміти Яка святиня мамина любов Яка то мука як лишають діти Аж отепер як став я батьком сам І час прийшов стрічать і проваджати Я знаю ціну тим святим сльозам Які тобі судилося спізнати Тому і сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати Тому спішу подякувать тобі За все що маю і що буду мати…
Роздатковий матеріал № 4
Абетка щасливого сімейного життя
Підсумок учителя Звучить пісня «Родина» Н. Яремчука
Додаток 1 Опитування-тест для батьків 1.Ваше прізвище, ім’я, по батькові. 2.У які ігри любила гратися Ваша дитина у дошкільному віці? 3. Як лагідно Ви називаєте своє чадо ? 4. Про яку професію мріє син чи донька? 5. За який непослух Ви караєте дитину найсуворіше? 6.Яке найрезультативніше покарання для неї? 7. Чим захоплюється Ваша дитина ? Чи підтримуєте її у цьому? 8. Що Ви найбільше цінуєте у дитині? 9.Яку хатню роботу Ваша дитина виконує краще за інших членів родини? 10. Як Ви заохочуєте її до добрих справ? 11. Чи можете назвати імена друзів своєї дитини? 12. Напишіть улюблений колір , страву, пісню сина чи доньки. | |
| Переглядів: 3784 | | |
| Всього коментарів: 0 | |