Ввічливість — окраса людської душі
(Майстерня ввічливості)
Мета: поглибити знання п’ятикласників про етикет і його важливість у житті людини;
навчати учнів жити у злагоді з оточуючими, сприяти розвитку їх культурного рівня;
виховувати повагу у стосунках один з одним
Обладнання: проектна дошка, кульки,паперові сердечка та метелики, чорний мішечок.
Перебіг виховної години
Слово вчителя
Що робить людину гарною? Може, модний одяг, дорогий телефон, крута зачіска? Життя доводить, що це зовсім не так. По-справжньою гарною робить людину щось внутрішнє, якась сила, яку нелегко описати словами. Це – вихованість, відчуття такту, культура поведінки.
Вихованість, ввічливість – це насамперед мистецтво людського спілкування, це стан людської душі, її окраса. Отож тема нашої виховної «Ввічливість-окраса людської душі».
Звернемося до висловів відомих людей і оберемо для нашої виховної гасло – головний принцип. (Наголосити на необхідності бути уважними, щоб згодом заповнити «Скарбничку уважного учня»)
Прочитай і подумай!
1.Головний принцип культури поведінки: поважай людей і поводься з ними так, як ти хочеш, щоб поводилися з тобою.
2.Культура – це щось особливе. Стати культурною людиною – справа нелегка. Тут потрібне не тільки бажання, а постійна праця, наполегливість, воля.
3. «Ніщо на світі не дається так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість»(М. де Сервантес)
4.Слів не розкидаєш – добру славу маєш.
5. « Справжня ввічливість виявляється в доброзичливому ставленні до людей»(Ж.-Ж. Руссо)
Слово вчителя
Правильність цих висловів безсумнівна.
Ввічливість є одним із проявів доброзичливого ставлення до людей, з якими ми щоденно спілкуємося вдома, у школі, магазині, транспорті. Ввічлива, тактовна, скромна і доброзичлива людина достойно вийде з будь-якої життєвої ситуації, залишивши в оточуючих приємну думку про себе. Я думаю, ви погодитесь зі мною, що і дітям, і дорослим хочеться , щоб до них ставилися уважно, по-доброму, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої , вихованої, доброї людини ставляться саме так. Отож, наше завдання , стати вихованішими, тактовнішими, стриманішими у стосунках один з одним.
Вчитель розказує «Притчу про двох вовків»
Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину. У кожній людині йде боротьба дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло – заздрість, невихованість, егоїзм, брехню, а інший – добро, вихованість, тактовність, істину.
Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, замислився і запитав:
- А який вовк у кінці перемагає?
Старий індіанець ледь помітно посміхнувся і відповів:
- Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш!
Роздум після прослуховування притчі
- Від кого залежить, ввічлива людина чи ні?
- Хто може навчити ввічливості?
- Хто є головним ковалем, майстром у нашій майстерні?
- Як ви уявляєте ввічливу людину, а неввічливу? Чи можна за зовнішністю дізнатися, яка людина насправді?
Малюнок на повітряній кулі (На двох кульках намалювати людину ввічливу і неввічливу)
Магічна сила слова
Розпочнемо із слів ввічливості.
Кожен із нас у повсякденному житті постійно вживає ввічливі слова.
Традиції вітань
Перси –Будь веселим!
Давні греки – Радуйся!
Араби- Мир з тобою!
Давні єгиптяни – Чи добре ви пітнієте?
Євреї – Мир вам!
Китайці – Чи снідав ти сьогодні?
Монголи – Чи здорова твоя худоба?
В коротких словах вітання закладається глибокий зміст : « Я тебе бачу ,людино. Я тебе поважаю і хочу,щоб ти до мене добре ставилася. Я бажаю тобі здоров’я,миру,щастя,радості,добра»
Які ви знаєте слова привітання, слова ввічливості українців?
Українці – Доброго дня. Доброго здоров’я. Здоровенькі були. Здрастуйте. Добридень.
Інші - «до побачення», «будь ласка», «спасибі», «дякую».
Проте чи замислювались ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли в нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажаннями.
Так, слово «здрастуй» означає «будь здоровим», «будь ласка» — «будь ласкавим до мене, привітним». «Добридень» — це побажання співбесідникові доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми, прощаючись, кажемо людині «до побачення», то даємо їй зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!».
Оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».
Лісовою стежиною йдуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій глушині.
Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.
— Зустрінемося з нею, ми скажемо їй «здрастуйте»,— сказав батько.
— Для чого ж їй говорити це слово? — здивувався син.— Адже ми зовсім незнайомі.
— От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.
Ось і бабуся.
— Здрастуйте,— сказав син.
— Здрастуйте,— сказав батько.
— Здрастуйте,— сказала бабуся і посміхнулася. І син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи — до цього їх не було чути.
На душі у хлопчика стало радісно.
— Чому це так? — запитав син.
Запитання для бесіди:
- Чому це так, діти?
- Чи потрібно вітатися з незнайомими людьми?
- Чи можна добрим словом покращити настрій людині?
- Чи тільки добрим словом ми впливаємо на людей, які ще способи впливу існують?
Перегляд мультфільму «Просто так»
Запиитання для бесіди:
- Чому хлопчик став щасливим?
- Що спільного у мультфільмі та оповіданні?
- Кому найважче було поділитися своєю радістю? Чому?
Пісня «Якщо весело живеться, роби так»
(Учням пропонується поділитися своєю радістю із товаришем жестами, усмішкою)
Слово вчителя
Вживанню ввічливих слів нас навчають ще змалку.
Але трапляються випадки, коли ви просто не знаєте, як поводитись: слід сісти чи підвестись, сказати щось чи промовчати, піти чи залишитися. От саме у таких ситуаціях вам на допомогу приходять «чарівні» правила — правила ввічливості.
Було б добре, якби люди були ввічливі від природи. Але ця риса прикрашатиме вашу особистість лише за умови, що ви плекатимете її в собі. У всіх громадських місцях, які ви відвідуєте (школі, транспорті, кінотеатрі, лікарні), а також вдома люди поводяться відповідно до певних правил поведінки.
Як назвати одним словом ці правила? («Етикет»)
Слово «етикет» походить із французької мови й у перекладі буквально означає «церемоніал». Нині у цього поняття доволі широкий зміст: етикет — це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві. Колись правил етикету дотримувались дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного походження не годилося вступати у розмову з незнайомцем, а коли вона все-таки була змушена говорити, то мала відповідати якомога коротше, тобто «так» чи «ні». Історія знає чимало подібних прикладів. Спочатку етикет діяв як засіб відокремлення вищих верств населення від простолюдинів. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання , але й особлива поведінка.
Часи змінилися, але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися лише як давні традиції, але загалом він поширився усіма верствами суспільства.
Вікторина «Чарівні вчинки»
1. Чому ,заходячи у приміщення школи, потрібно знімати головний убір і хто це повинен робити? Як виник цей звичай?
(Цей звичай виник за часів Середньовіччя, його започаткували лицарі. Входячи в дім, лицар знімав шолом, даючи цим жестом зрозуміти господарю: «Я довіряю тобі». Нині, знімаючи капелюха, гість показує господарям, що ставиться із повагою, до них і їхньої оселі. До речі, це правило ввічливості, як і в давнину, стосується лише чоловіків. Жінкам дозволено перебувати в приміщенні в капелюшку, адже він — частина їхнього вбрання, модний аксесуар.)
2. Як виник звичай, вітаючись, знімати рукавичку?
(Цей звичай також започаткували лицарі. Вітаючись, одне з одним, вони знімали рукавичку з правої руки. У такий спосіб вони показували, що не мають наміру застосовувати зброю і ставляться до співрозмовника доброзичливо.)
3. Чому вважається неввічливим перебувати в темних окулярах під час розмови із кимось?
(Якщо під час розмови людина не знімає окулярів, співбесідник не бачить її очей і відчуває психологічний дискомфорт, адже в нього складається враження, що від нього щось приховують.)
Етичний марафон «Скриня світового етикету»
1.У 1771 році у першій російській збірці гарних манер була порада «Не проковтнувши – не розмовляй». Замініть вислів прислів’ям.
«Коли я їм. Я глухий та німий»
2. Як у наш час доволі часто називають людину, яку у 19 ст. могли охарактеризувати як хамовитий, грубий, нестриманий, вульгарний?
Без комплексів
3. Уникайте вади , яка характерна для усіх жінок – рекомендують «Правила гарного тону. Якої вади?
Пліткувати
4. В Європі рукостискання є символом. Який сенс у це вкладають?
У руках нема зброї і наміри людини чисті
5.Дуже часто при знайомстві обидві людини говорять один одному : « Радий познайомитися». Це помилка. Хто помиляється?
Той, кому називають людину. Людина, яку рекомендують, дійсно хоче познайомитися, тому вона рада.
6.Чоловік перед жінкою повинен зняти капелюх. Що у зв’язку з цим промовила перша жінка – космонавт після старту ракети?
Небо, зніми капелюх!
7. У збірці «Поради та настанови» можна прочитати: «Уникайте занадто великої кількості слів, пояснень, відступів від предмета розмови». Яким прислів’ям можна замінити цю пораду?
Мовлення – срібло, мовчання – золото.
8.Що не можна справити двічі?
Враження
9.Який подарунок не вартий нічого, за твердженням східної філософії?
Гроші
10. Про що не варто сперечатися?
Про смаки
11.Що може ранити без зброї?
Слово
12.Коли поради батьків втрачають сенс?
Коли батьки самі не дотримуються своїх порад
13.Чого не можна робити, їдучи у транспорті?
Давати поради водію
14. Що, на думку Шекспіра, прикрашає дівчину в бесіді?
Тихий голос
Ввічливий вихід із ситуації
(бесіда за створеними ситуаціями)
- В тролейбусі Оленка розгорнула порцію морозива. Через хвилину обгортка білою плямою «прикрасила» підлогу під сидінням.
- Невже і вдома ти робиш так само? – запитала сусідка.
- Тролейбус – не дім, - відповіла та, - всі так роблять. Подивіться, за сидінням всюди забито сміттям. А що? Хіба у вікно кидати? По-моєму там прибирати складніше.
Чи переконала вас дівчина у своїй правоті?
- Їхали в тролейбусі хлопці років 11-ти. Сиділи і жваво обговорювали фільм, який щойно подивилися.
- А наш гранатою р-раз! І тому БАЦ! Ну, наші молодці!
А поруч стояв сивий чоловік, бо всі місця були зайняті. Хлопці бачили чоловіка, але вели далі:
- А наші кулемети та-та-та-та!!!
Що хлопці роблять не так?
- Неприємності від чемності
Обіцяв Пилип матусі:
- Ось за чемність я візьмуся!
В школі шануватимусь,
До усіх вітатимусь…
Пилипко виходить з хати.
Як же чемність показати?
Сторож ніч сторожував.
Наш Пилип – гуп,гуп! У ганок:
- Агов ,дядьку, добрий ранок!
Дядько не вітається,
Він спросоння лається…
Наздогнав Пилип Фросину.
Смик за косу,за хустину:
Ти чому не ввічлива?
Не чуть вітання Фросі –
Вона нечемна й досі..
Пилип у класі вдруге:
Той напихає рота –
Вітатись не охота.
Пилип гукнув: «Нечема!»
Чи був Пилипко чемний?
4)Чи обов’язково вітатися,зайшовши в магазин , бібліотеку, будь-яке громадське приміщення?
5)Двоє учнів ідуть вулицею. Один із них вітається із знайомим . Чи повинен привітатися із ним другий учень?
6) У дверях зіткнулися хлопчик і дівчинка. Що робити?
7) Чи можна замість «Доброго дня» говорити «Привіт» ?
8)У шкільному коридорі розмовляють учителі. Серед них Сергій побачив свого класного керівника і , проходячи повз нього, ввічливо сказав: «Добрий день, Ольго Богданівно!» Якої помилки він припустився? (Сергій вчинив неввічливо. Треба було сказати загальне «Добрий день»)
9)Дівчинка йде коридором і раптом помічає, що в учительки, яка йде попереду, на панчосі поповзла широка стрілка. «Оксано Сергыъвно! — дівчинка звертається так голосно, що перехожі обертаються,— у вас подерті панчохи!»
Чи правильно вчинила дівчинка?
Як потрібно зробити зауваження?
10) Розумієш не так вже просто думати про щось гарне, коли сусід пролив каву на твої джинси. Але спробуй. Що для цього треба зробити? Та згадати, що голову маєш не для кашкета. І що там, усередині ще якась сіра рідина є.
11)«Хочу тиші» Є. Вандуренко
В класі учнів – згубиш лік
В класі – сорок чоловік!
Сорок душ, і всі вони
Дуже хочуть тишини!
І тому весь час звучить:
Ну! Тихіше!Ну тихіш!-
Гриць гукає і Тиміш,
Оля колю заклика,
Коля Васю і Павла
Словом, сорок чоловік
Підняли за тишу крик.
Ну й повір, що всі вони
Справді хочуть тишини!
Діти, подумайте, чи правильно чинять герої вірша? Чому?
Що ви їм порадите?
12) Читання вірша М. Людкевич «Чим кінчається сварка». Учитель. Послухайте вірш і подумайте, що мають зробити герої вірша для того, щоб помиритися. (Читає першу частину вірша.)
Хлопчик цей — великий злюка,
Він мене шарпнув за руку,
Обізвав: «Всезнайка, соня
І бабусина тихоня,
Мямля, чапля із поліна
І зануда, як Мальвіна».
Я сказала: «Ти на вроду —
Мов опудало в городі».
Він сказав...
І я сказала...
Він замовк. І я мовчала…
Діти пропонують різні варіанти примирення дітей.
Учитель. Молодці, діти, ви пригадали багато слів, які допомагають помиритися. Сподіваюся, ви знаєте, що вони називаються словами ввічливості. А тепер послухайте, як помирив автор герой свого вірша:
Ми мовчали, а на гіллі
Яблука гойдались спілі...
Хлопчик яблуко зірвав
І мені подарував.
Як бачите, помиритися можна не тільки за допомогою слів ввічливості.
- Аналіз ситуації за віршем «Жартун» Г. Бойка.
Учитель. Діти, послухайте, яка ситуація склалася в одному класі.
Жартун
В нас жартун у класі є,
Всім він прізвиська дає,
Каже: — Я мастак до жартів.
Та чого ті жарти варті?
Зве він «Савою» Савенка,
«Головою»—Головенка,
А Саченкову — «Сачок*,
Маслаченка— «Маслачок»,
Звезарудного—«Заруда»...
А його всі звуть «Зануда»!
Як ви вважаєте, чи можна назвати ввічливими героїв вірша?
Чи гарно називати один одного різними прізвиськами? Чому?
Вчитель
Протилежно діє на людину уважність і неуважність до того, що вона говорить.
У переліку злочинів , які одна людина коїть проти другої, є образа словом. Не сьогодні, не вчора, не сто років тому , а 4 тисячоліття склалося це застереження.
« Не розтуляй уст, бережи уста, не говори відразу, якщо роздратований, бо доведеться негайно розплачуватися за необдуману річ»
Із глиняних табличок Стародавнього Шумеру
Від байдужості та жорстокості в слові , що може образити людину, застерігали жителі Стародавньої Індії: « Навіть у пригніченому стані не можна вимовляти слова, що ранять інших, не можна виголошувати промов, які страшать когось».
Коли злим словом кривдимо людину, самі не розуміємо своєї жорстокості. Це можемо збагнути згодом, коли вщухають емоції.
Словесне малювання
(Опишіть словами, як почувається людина, яку ображають і яка ображає)
Словесна атака
Може, він сильний? (Ні, бо той, хто називає когось, душевно слабкий)
Розумний? (Ні, бо не вміє по-іншому вести бесіду)
Красивий? ( Ні, бо схожий на тог , кого описує словами)
Кращий за тебе? (Ні. Бо він заздрісний)
Позбудься поганих думок,
посели в своєму серці повагу до однокласника
(Записати слова, якими ображав однокласників, на клаптику паперу і викинути у чорний мішечок, а на сердечку написати слова, які характеризують однокласника з хорошого боку і прикріпити до великого серця – класного колективу)
Пісня «Від усмішки»
А тепер послухайте вірш «Найкраща риса»
Промовив гордий Кипарис:
— Із людських рис
Для мене прямота — найкраща!
А липа: — Лишенько! Це глупота.
Людина — хай велика чи мала — пропаща
Без щедрості й сердечного тепла.
Озвався Дуб:
— Послухайте мене:
Твердий характер — ось що головне.
— А гнучкість розуму — то риса неважлива? —
Докинула Ліщина пустотлива.
Троянда мовила: — Забули про красу,
А я в собі віки її несу!
Людина мудрі речі наслухала
І тужно так замріяно зітхала:
— Мені б тих рис найбільше осягти —
Змогла б я гідно шлях увесь пройти!
Бесіда
Які риси характеру дерева вважали найважливішими?
Як ви гадаєте, чому для кипариса найкраща риса — прямота; для липи — щедрість й сердечне тепло; для дуба — твердість; для ліщини — гнучкість розуму; для троянди — краса?
Яку думку висловила людина? Чи погоджуєтеся ви з нею?
Якими рисами повинна володіти вихована людина?
Скарбниця уважного учня
1. Який головний принцип поведінки вихованої людини.
2. Від кого залежить ввічливість людини?
3. Як співвідносяться зовнішність і вихованість?
4.Яку силу має слово?
5.Чи потрібно вітатися із незнайомими людьми?
6. Хто у приміщенні школи повинен знімати шапку? Що це означає?
7. У якому випадку людина повинна ділитися своїм настроєм?
6.Що таке етикет?
7.У чому ще, окрім слова, захована ввічливість?
8. Як протистояти неввічливій людині?
9. Які риси притаманні ввічливій людині?
10. Чи достатньо знати правила етикету і вихованості, щоб називатися вихованою людиною?
11. Скільки часу потрібно, щоб стати вихованим?
Заключне слово вчителя
Подумаєш! Або в країні Навпаки
«Хто це штовхається біля входу до транспорту? О, ні! Це не мій учень», - думала учителька, їдучи до школи. Вона мріяла, бо насправді це був Сашко. Він байдуже сидів, коли поруч стояв дідусь. «Нема чого возитися так рано», - виправдовував себе хлопець. «Невже це той Сашко, що у школі поводиться ввічливо?» - турбувала вчительку думка. «Подумаєш! Цяця велика! Постоїть, він зараз вдома насидиться, а мені учитися!» - тішив себе Сашко.
Раптом Сашко побачив юну леді, яка вчиться з ним. Поступитися місцем, то справжній сміливий вчинок.
«Отак просто поступитися? Підвестися і сказати « Оксано, сідай, будь ласка». А що як друзі подумають, ніби я в неї закохався (навіть якщо насправді закохався)?.. Ганьба! Жах! Ні, я краще посиджу і вдам, ніби я не бачу тої Оксани...» Подумаєш !
У класі було все як завжди: хтось грюкнув дверима, хтось прочитав чужу записку, інший стукнув однокласницю по голові книжкою, бо вона з необережності зачепила його портфеля, Дмитрик, зручно всідаючись, смикнув Оксанку за кіску, так він робить завжди . Тут раптом прийшов Данилко , гроза класу, замість потиску руки – кожному хлопцеві під- затильник, а хто противиться, то ще й дістане кликуху. Подумаєш! Які дрібниці!
Розпочався урок. Дарина відповідає, дуже хоче виправити свою погану оцінку, аж тут комусь закортіло в туалет. Та що там такого? Подумаєш! Дарину перебив! Зате в туалет сходив. Погуляв коридором. Дійсно погуляв, тягнучи час. На перерві цим коридором він не пливе, як зараз, – несеться, як ураган, збиває з ніг однокласників, хапає за ноги Петра і так тягне, поки не змучиться. А Петро? Що Петро? Він не противиться, дарма ,що костюм новенький, зате повозився! Подумаєш! Дрібниці! Мама і так вдома сидить, випере, завтра знову Петько - як нова копійка.
Що то за гармидер ! ЕЕЕ! Та ви не розумієте, то вчителька затрималася на нараді, а в класі всі хочуть тиші! Оленка репетує « Будьте тихо», Валя ходить між рядами , роздає штурханці за непослух, ще двоє хлопців один наперед другого кричать ,аж голос охрип «Позакривайте роти». Подумаєш! Гармидер! Ми просто хотіли тишини.
У їдальні Павло сьорбав борщ. А Данило насипав солі в стакан з компотом Орисі? Подумаєш, скривилася! А може, то він так залицяється. У нас так багато хлопців залицяються: крутять руки дівчатам, називають образливими словами, відбирають їхні речі. Та ви що? Це вони не зі зла, боронь Боже, то вища матерія, то Любов. А що Тетяна плаче! Подумаєш! До завтра забуде.
Може, хтось упізнав себе? Та ви що? Не може бути! У нашому класі все навпаки: хлопці – справжні джентльмени, дівчатка – леді. А те, що десь в якійсь країні таке існує, то нас не стосується. Ми ввічливі, виховані. Якщо хтось трошки і боровся із двома вовками у собі, то він обов’язково переборе у собі зло. Адже перемагає та сила , яку ти у собі плекаєш. Подумаєш? Обіцяй, що подумаєш…
Учні вибирають, яку кульку вони хочуть залишити(виховану чи невиховану). Ту, що зайва, лопають
Додатки
Оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».
Лісовою стежиною йдуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій глушині.
Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.
— Зустрінемося з нею, ми скажемо їй «здрастуйте»,— сказав батько.
— Для чого ж їй говорити це слово? — здивувався син.— Адже ми зовсім незнайомі.
— От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.
Ось і бабуся.
— Здрастуйте,— сказав син.
— Здрастуйте,— сказав батько.
— Здрастуйте,— сказала бабуся і посміхнулася. І син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи — до цього їх не було чути.
На душі у хлопчика стало радісно.
— Чому це так? — запитав син.
Прислів´я та приказки.
Ласкаве слово – що весняний день.
«Будь ласка» не кланяється, а «спасибі» спини не гне.
Ввічливе слово – цілюще повітря.
Поводся з людьми так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою.
Від теплого слова й лід розмерзає.
Шабля ранить голову, а слово - душу.
Удар забувається, слово пам´ятається.
Дурний язик голові не приятель.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Ніщо не дається так дешево і ніщо не цінується так дорого, як ввічливість.
Розповідь
Скажемо одразу і відверто: ніхто не зможе. Навчити тебе бути вихованою і ввічливою людиною можеш тільки ти сам. Це треба зрозуміти.
Якось англійський посол побачив як Авраам Лінкольн чистив собі взуття. Посол був украй здивований:
- Пане Президенте, - спантеличено мовив він, - ви самі чистите собі взуття?!
- Звичайно, - спокійно відповів американський президент. - А ви кому?
Безперечно, посол вважав себе культурною і освіченою людиною, він чудово розумівся на правилах етикету. Такі знання мав і Лінкольн. Та його знання були живими, дійовими. У своїх буденних справах і вчинках він залишався таким самим ввічливим і вихованих, як і в офіційній обстановці. Він напевно знав, що справжній джентльмен має сам потурбуватися про свої черевики.
Жоден хлопець не стане справжнім джентльменом, якщо черевики йому чиститиме батьки, штани прасуватиме мати, а нову хустинку до кишені класти кохана Оксана -– швидше Оксана стане зустрічатися з іншим, самостійним хлопцем.
Можна 100 разів вивчити напам‘ять всі правила сучасного етикету, але так і залишитись неуком і невігласом. Отож вибір за кожним із вас : плекати у собі вихованість, тактовніст і ввічливість чи бути невігласом.
|